оклякати

-а́ю, -а́єш, недок., окля́кнути, -ну, -неш, док.

1) Втрачати рухомість, чутливість від холоду або перенапруження (про кінцівки); заклякати, дубіти.

2) перен. Ставати нерухомим (від подиву, страху і т. ін.); завмирати, ціпеніти.

3) діал. Ставати на коліна.